«Я знаю, чим займатимусь після повернення з фронту»: історія Юлії «Куби» Сідорової

Юлія «Куба» Сідорова –  волонтерка, бойова медикиня та військовослужбовиця ЗСУ, а також – дизайнерка одягу, яка перетворила творчість на власну терапію та спосіб підтримки інших. Саме дизайн став тією діяльністю, яка допомогла їй адаптуватися до цивільного життя й залишається опорою навіть зараз, коли вона знову на фронті.

У 2019 році, залишивши службу, Куба присвятила себе навчанню та роботі з одягом. Вона ділилася процесом у соцмережах, і невдовзі до неї почали звертатися військовослужбовиці з проханням створити «нормальну жіночу форму». Так дизайн став не лише особистим шляхом відновлення, а й відповіддю на реальний запит у військовому середовищі.

Сьогодні Куба служить у 39-й окремій бригаді берегової охорони, але паралельно розвиває свою справу: працює над майбутніми колекціями та разом з цехом Руху.Для проєкту «Трайб» від Amnesty International Ukraine вона розповіла, як дизайн допоміг їй знайти баланс між війною та цивільним життям, а також про свої майбутні плани та цех.

Дизайн як терапія

«Після завершення служби у 2019 році своєрідною терапією для мене став дизайн одягу, бо і до служби любила шити та створювати одяг. До 2014 року  займалася танцями, працювала танцівницею, тож із часом почала шити сценічні костюми – як для себе, так і для інших. 

Ця сфера діяльності мене завжди дуже приваблювала, тому, коли у 2019-му я звільнилася зі служби, то пішла вчитись, аби покращити свої навички. 

6 лютого 2022 року показала кілька образів на Ukrainian Fashion Week, 

а 24 лютого, коли почалася повномасштабна війна, повернулася на службу.

У період, коли я повернулась з фронту, саме творчість допомогла мені адаптуватись до цивільного життя. А зараз, коли я знову на фронті, підтримує тим, що я розумію, що мені є куди і для чого повертатись. 

Маючи певний досвід та вміння я знаю, чим займатимусь після повернення з фронту. 

Створення одягу, як і будь-яка інша творчість, може стати терапією та джерелом натхнення для військових, які повертаються до цивільного життя. Попри те, що кожна людина індивідуальна, мені здається, такий спосіб багатьом підходить. 

Найближчим часом не планую представляти нову колекцію одягу, але це завжди є у планах на майбутнє. Сподіваюсь, зможемо підготувати колекцію на весну 2026 року.

Тема колекцій не зміниться

Темою колекції та бренду «Cubitus Dei», як і раніше, стане образ жінки-воїтельки. Ми розвиваємо цей образ, розкриваємо нові сторони, але він залишатиметься провідним у кожній колекції. 

Я продовжую малювати ескізи, як тільки знаходиться час на це, бо, якщо у інших людей спочатку з’являється натхнення, а потім вони створюють малюнок, то у мене це працює навпаки. Я черпаю натхнення вже під час процесу.

Цех byVTRNK на базі Руху – моя ідея. На той момент у мене була якась кількість обладнання, тож ми об’єднали зусилля з моїм вчителем і дизайнером Станіславом Бітусом, який також привіз частину свого обладнання. 

Жіноча форма: зручність понад усе

Якраз тоді ми отримали грант і остаточно доукомплектували наш цех. Я не брала участі саме у розробці лекал, бо не є конструкторкою, але тестувала форму на зручність. Після чого вже корегувала певні моменти, вносила зміни на етапі відшиву форми. Зручність – це, як на мене, головне у створенні жіночої військової форми. 

Планів із цехом багато. Постійно з командою вигадуємо, що ще будемо відшивати – поступово ці плани будуть втілюватися. У тому числі будуть створюватися колекції прет-а-порте. Точно плануємо створювати колекції та моделі одягу, які можна буде носити щодня. Все це у майбутньому обов’язково з’явиться»