«Вона вважала себе частиною жіночої бойової сили в армії і намагалася бути гідним прикладом»: історія загиблої Дарьї «Дельти» Лопатіної

2 вересня 2025 року на Донеччині загинула військова 12-ї бригади спеціального призначення 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» Дарья Лопатіна з позивним «Дельта». Їй було 19 років.

 У свої 18 вона взяла до рук зброю і доброволицею долучилася до війська. Останній рік життя у складі «Азову» захищала Україну.  Для бригади це перша втрата військовослужбовиці на фронті з часів оборони Маріуполя.

Студентка Київської школи економіки, киянка Дарья долучилася до лав української армії на другому курсі. Стала інженеркою взводу радіоелектронної боротьби і була  єдиною жінкою у підрозділі. Від початку служби — у зоні виконання бойових завдань на Торецькому напрямку.

Дельта героїчно загинула в бою

Військова «Азову» загинула під час виконання бойового завдання на Донеччині.

 «Найбільше на морально-психологічний стан особового складу впливає загибель посестри. Бо служба жінок — це великий подвиг. Процитую слова хорунжого нашої бригади Хідана на похованні Даші: “Зараз багато українців, які ніколи не боролись за свободу, кричать про свої права, забуваючи про обов’язки та відповідальність. І Дельта це розуміла…”», — розповідають побратими.

Хотіла бути поруч із людьми,  яким не байдуже

Побратим Гаус каже, що Дарья була надзвичайно розумною та могла працювати у будь-якій військовій компанії, бути корисною країні у розробках  ракет чи деінде. Проте вона хотіла воювати пліч-о-пліч з тими, хто з волі серця й за власною мотивацією вступив до Сил оборони України для протидії ворогу.

«Для неї мало велике значення бути всередині війська, безпосередньо на бойових.  Гасло “Слава Україні!” з уст тих, хто й пальцем не поворухнув заради цієї країни, під час війни не має жодної цінності. Адже, як казала Ліна Костенко, патріоти — це не ті, хто в столиці співає “Ще не вмерла…”, а ті, котрі їдуть туди, де вмерла», — ділиться  побратим.

У 18 років пішла боронити країну

 Службу Дарья розпочала, щойно досягла повноліття. Після проходження всіх процедур оформлення і підготовки поїхала на передові позиції, які захищали бійці «Азову». 

«Піти служити хотіла ще раніше. Знаєте, для Дельти це було не про прагнення вступити до армії: “служити”, “стріляти з автомата”, “вбивати”. Вона дуже хороша, добра і чуйна людина. Але просто не могла спокійно дивитися на те, що відбувається в країні, на загибель цивільних і військових. Її сильно зачіпали смерті молодих, особливо дівчат. Військовослужбовиць Чеки, Тиші… Дуже боліло за всю країну і людей, оскільки саме люди мали для неї велику цінність», — додає побратим.

Дарья завжди думала, що робить мало, але насправді робила дуже багато

Побратими, військовослужбовці взводу РЕБ «Азову» розповідають,  що Дарья швидко вчилася, завжди намагалася знайти для себе більше роботи і хотіла бути дотичною до бойових задач. Нізащо не відступала від своїх принципів і ніколи не показувала, як їй важко. Вона завжди думала, що робить мало, але насправді робила дуже багато. 

«Якщо медикам можна порахувати врятовані життя, то робота інженерів РЕБ — це захист людей.  Це ті, кого ми не втратили завдяки якісній роботі Дельти. Стільки бойових машин, піхоти, медиків вдалося зберегти… Завдяки її відданості та бажанню робити все ідеально, повірте, дуже багато було посаджено ворожих бортів, про які ми знаємо і не знаємо. Вона була неймовірною інженеркою. Її загибель — дуже велика втрата не тільки для її батьків, для мене,  для підрозділу чи армії у цілому, а й в принципі для людства», — говорить Гаус.

Була не лише на рівні з чоловіками, а й кращою

Побратим розповідає, що військова сприймала себе як обличчя і голос всіх жінок у строю, які сьогодні тримають оборону на рівні з чоловіками. 

«Дарья  хотіла завжди бути найкращою, а особливо — військовою. Вона вважала себе частиною жіночої бойової сили в армії і завжди намагалася бути гідним прикладом. Вона була не лише на рівні з чоловіками, а й кращою. До прикладу, РЕБ важить близько 30-40 кілограмів, і щоб ви розуміли, ця дівчина могла його взяти і перетягнути, принципово відмовившись від допомоги. Вона слідкувала за рухом VETERANKA. Неодноразово розповідала, що спільнота допомагає жінкам на фронті. У неї вдома залишилася футболка від організації, яку вона завжди носила із задоволенням», — каже він.

Дельта хотіла не дати повторитися тому, що трапилось сьогодні

Військовий ділиться, що з перших днів на війні дівчина усвідомлювала про величезний ризик свого життя і це був її свідомий вибір заради вищої цілі.

«Ми постійно говорили, що коли війна закінчиться, треба будувати суспільство, відновлювати країну, розвивати націю.  В неї не було такого, як кажуть: “От повоювала — і на цьому все, до побачення, не чіпайте мене”. Дельта мала велике бажання не дати повторитися тому, що трапилось сьогодні — розвивати українську культуру, музику тощо. Хотіла допомагати притулкам для тварин, зрощувати доброту в людях», — каже Гаус.

Рух VETERANKA висловлює щирі співчуття родині, близьким, побратимам та всім, хто знав Дарью. Світла пам’ять про захисницю, її відвагу і відданість Україні навіки в наших серцях.