«Нарешті мої діти зараз гордо кажуть, що мама на війні, а не соромляться мене»

*позивний героїні змінено для збереження її анонімності

Ватра — військовослужбовиця Сил оборони України, мама сина та доньки. З перших днів повномасштабного російського вторгнення вона допомагала військовим, а в травні 2022 року офіційно вступила до армії. Ще на початку служби жінка зіштовхнулася із засудженням:  «Чому і навіщо ти туди пішла?». А її сину довелося почути від однолітків, що він «безмамний».

Пішла до війська слідом за чоловіком

На захист України Ватра стала слідом за своїм чоловіком. Після 24 лютого 2022 року вона волонтерила: розвозила гуманітарну допомогу для закриття потреб війська. Вже три з половиною роки — у лавах ЗСУ. Служила на Харківщині, Донеччині та Дніпропетровщині. У військовій частині займається фінансовим забезпеченням.

Зараз її розділяють з рідним домом та дітьми понад 1200  кілометрів. А за відчуттями Ватри, між нею і суспільством — велика прірва. Бо як тільки вступила до армії, відчула на собі осуд і нерозуміння  оточуючих.

«Усі в один голос мене питали: “Чому ти  туди пішла?”, “Навіщо ти лишила дітей?». Говорили так, ніби війна десь далеко. Із цим зіштовхуюся і сьогодні, особливо від тих жінок, чиї чоловіки ховаються вдома. Ще цікава тема про заробіток в ЗСУ. Буває, що з іронічною посмішкою питають:  “Ну що ти, багато назаробляла?”».

Сина називали «безмамним».

Із упередженнями і болючими словами доводиться стикатися не тільки їй, а і її дітям. На момент вступу жінки до армії сину та доньці виповнилося 12 і 7 років.

«Діти довгий час не казали, що ми з чоловіком служимо. Їм було соромно. Бо в інших батько відкупився — значить, крутий. І щоб змінити це, знадобилося чимало часу. Я завжди наголошую сину та доньці про їхні права як дітей військових».

«Син два роки тому жалівся, що його називали “безмамним”. І тут просто немає слів. Батьки мають навчати своїх дітей поважати інших. Цивільне населення має з розумінням ставитися до військових, їхніх родин, а особливо — дітей. Зараз ми всі — вразлива категорія, кожен по-своєму. Тому насамперед треба бути людьми. 

Сьогодні ж ми бачимо, як багато дорослих живуть у своїй бульбашці, не помічаючи, що відбувається навколо, і до того ж втягують у це дітей. Натомість треба розказувати їм про війну й про все те, що насправді відбувається».

Доводиться боротись не лише на фронті, а й за свої права вдома

Військова ділиться: коли приїздила додому у відпустку, її неодноразово запрошували  до школи поспілкуватися з учнями, і кожного разу це дуже хвилююче.  Водночас багато ситуацій, що пригнічують і коли доводиться боротися за свої права.

«У 2022-му на сторінці мера опублікували, що діти військових можуть безплатно поїхати до табору на оздоровлення, проте можливість була лише в мобілізованих за місцем проживання. А я мобілізована не зі свого міста, тобто мої діти вже не мали права поїхати. Мене це обурило, і я звернулася до влади. Довелося пояснювати:  неважливо, звідки я призвалася, мої діти мають право на відпочинок у таборі».

«Ще була ситуація з харчуванням в школі. Молодша дитина навчалася в початкових класах і харчувалася безплатно, а інша — ні. Телефонувала вчителям, пояснювала… Але такого не мало б бути, якщо обидва батьки служать», — додає військова.

Ватрі як жінці й матері хотілося б більше підтримки до дітей з боку педагогічного колективу, більше тепла та розуміння від суспільства.

«Мене дуже дивує, чому в школі немає розуміння, що мама дитини на фронті, вона боронить країну,  навіть якщо і не знаходиться в окопі, як це звикли бачити цивільні. Війна — це не тільки про знищення ворога зброєю. Це також тонни паперів — як я люблю говорити “паперова війна”.  А ще дивує той факт, коли люди чують, що ти не в окопі, їм смішно, ніби ти не на війні». 

«Зараз мої діти пишаються мною»

Військова ділиться, що її діти швидко подорослішали і стали самостійними.

«Їм довелося такими стати.  Син сьогодні  дбає не тільки про себе, а й про молодшу сестру.  Звісно, є певні складнощі, без них ніяк. Та я дуже вдячна друзям, які підтримують і часто допомагають: відвезти до лікаря, поїхати разом з дітьми купити речі… Нарешті зараз мої діти гордо кажуть, що мама на війні, а не соромляться мене. Це був довгий шлях до розуміння», — говорить Ватра.