Зрозуміти жінок у війську: 10 речей, які ніколи не почує чоловік в армії

Дисклеймер: ні, дівчата-військові не «скаржаться», не «ниють» і не «жаліються». А «поблажки» для військовослужбовиць – ведмежа послуга, прихована небезпека та сумнівний «привілей», за який неодмінно будеш винна. Ця публікація – для тих, хто хоче краще зрозуміти, чому так багато говорять про специфіку служби жінок та пов’язані з цим проблемні тенденції. 

1. «Війна – не чоловіча справа» 

Зазвичай іде в комплекті з «не твоє місце», «не твоє природне покликання» тощо. Раптом збігаються експерти з генетики, антропології, біології, анатомії та етики й розповідають тобі, де, як, із ким та в який спосіб ти маєш жити. Вже у військкоматі починається «не відпустимо», «а ти добре подумала?», «а ти точно зможеш?», «тобі ще народжувати, а не воювати», «краще б варила борщ». Просто уявіть, що чоловіка, який прийшов із власної волі служити, пів години питатимуть отаке й усіляко відмовлятимуть від небезпеки. Ти ж такий тендітний – як ти нас захищатимеш?! А як же твоя родина, тобі б із дітьми вдома сидіти! А хто в тебе в родині служить – як це сам прийшов, ніхто за тебе не «попросив»? Що, і борщу не вариш?!

2. «На війні не місце чоловікам!»

Неодноразово ця фраза лунає після того, як якась жінка-військова з чиїхось тричі переказаних «зіпсованим телефоном» історій зробила щось «винятково аморальне»: випила, залишила пост, не приїхала вчасно, має з кимось із управління родинні зв’язки. Зазвичай це пусті плітки. Певна річ, існують випадки, коли військовослужбовиця порушила дисципліну, а масштаби й характер таких порушень дійсно бувають найрізноманітніші. І несправедливо списувати помилки, бо дівчина, умовно кажучи, гарно посміхнулась і покліпала очима (щоправда, така поведінка теж зазвичай нав’язана з самого дитинства цілим пластом мракобісся «тиждівчинка», значить «пробитися» можеш виключно так). Якщо ж звернути увагу на те, скільки ідентичних порушень дисципліни й кар’єрного зростання за допомогою родинних зв’язків відбувається в чоловіків, можна переглянути стереотип «жінки порушують дисципліну, тому їм тут не місце!» Жінка – горе на кораблі, еге ж?.. Просто коли дисципліну порушує чоловік, кажуть: ну, довбодятел, що вдієш (умовно). Коли те саме робить жінка, це «тому, що всі жінки так роблять, їм тут не місце, вони тут непридатні – їх треба позбутись!» (теж умовно). «Проколи» чоловіків у армії ніколи не пов’язують із тим, що вони – чоловіки, з жінками ж відбувається зворотне.  

3. «Прийшов до війська знайти дружину» 

Ні, – таке дійсно буває: люди закохуються на війні, починають стосунки, одружуються. Це чудово, це перемога життя над смертю, – повна, розгромна, майже діалектична. Я ні в якому разі цього не засуджую й усіляко підтримую. Йдеться про ситуації, коли професійні здібності та морально-ділові якості жінок у війську ігнорують, а натомість висміюють, що прийшла в армію не завдяки професійності, принципам та бажанню стати на захист країни, а «щоб вийти заміж». І, звісно ж, кине вона все те військо та неодмінно сидітиме в чоловіка «на шиї». Або ж займе вищу посаду завдяки доброму слівцю від чоловіка, що має більше впливу. Цей стереотип та віра в те, що так «прокатить» зруйнується як тільки на старших посадах стане більше жінок, які добилися підвищення самотужки та завдяки професіоналізму й лідерським якостям. Погано – те, що жінкам цього доводиться добиватися всупереч усьому. 

4. «Ти – окраса колективу»

Ти можеш бути чудовою снайперкою, талановитою інструкторкою, очолювати підрозділ будь-якого рівня, та все одно настане найбільш моторошне свято року. Страшніше за будь-який реалістично намальований череп, моторошний сюрприз чи дім із привидами. Восьме березня – ось про що варто було би зняти фільм справжніх жахів. Байдуже, скільки ти відходила маршів, просиділа в окопах чи вистріляла. Ти – «окраса». Не отой мужчина-Аполлон із чудовими м’язами, який явно витрачає за місяць у барбершопі більше, ніж ти за півроку в «експрес-стрижці» (що не є поганим), а ти, яка іноді зранку нагадує собі в дзеркалі чи-то біполярну сову, чи-то Ґрінча перед Різдвом. Тому що жінка – обов’язково красива, тендітна, граційна, й неодмінно прагне уваги та компліментів. Я не жінка-квіточка. Я – жінка-Ґрінч. Яка воліє якнайменше бачити людей, вбиратися у щось, що закриває все тіло (нічого спільного з примусовістю носіння закритого одягу в деяких країнах!), аби ніхто не бачив і не заводив розмов. І нас таких насправді багато. У війську – теж. 

Моя єдина відзнака за три перших роки служби – грамота на 8 березня з привітанням до свята ніжності та материнства, та побажаннями «жіночого щастя». Що воно взагалі таке? На той час я була єдиним солдатом, що відряджалась до штабу НАТО, перекладала синхронно на всіх міжнародних конференціях та працювала на стратегічному рівні. Але це не варте визнання, бо я тендітна й квітуча. Можна ми нарешті чоловікам на 19 листопада – на день чоловіків – почнемо дарувати квіти, косметику, та бажати сімейного чоловічого щастя й якнайскорішої «відпустки» по догляду за дитиною? Люблю, поважаю, горлянки гризтиму за своїх співслужбовців-хлопців. Але хтонічні стереотипи щодо жінок у війську мають відправитись у минуле назавжди.

Звісно ж, це продовжується мракобісним примусовим концертом, і якщо ти обмовишся, що не фанатієш від «Молодої вовчиці» – тебе цілком імовірно таки спалять на вогнищі. В НГУ взагалі одного разу на 8 березня «привітали» жінок змаганнями з чистки картоплі на швидкість і миття підлоги. Щоправда, зараз цю новину дивним чином на сайтах «загубили». Іншим разом нас у якості подарунку до 8 березня відпустили раніше додому. Хлопці, звісно ж, дивилися на нас вовком, і можливості відмовитися нам не дали, – хлопці справедливо висловлювали невдоволення, що через це більше працювали вдень, – жінки все ж велика частина колективу, відсутність якої роботу лише ускладнює. Ось і приклад «ведмежої послуги», прикритої «поблажкою для дівчаток». 

З подарунковою орхідеєю за мною ганявся цілий взвод офіцерів, і врешті в моєму кабінеті вона віддала тендітну квітучу душу рослинному богові, бо її стабільно поливали кавою й пліснявою з ніколи вчасно не помитих чашок. Я ж ґаздинька!

5. «Не кури, не пий, не матюкайся – це непривабливо, ти майбутній тато!»

Чомусь вважається, що куріння, алкоголь і подібне шкодить лише жінкам. Ніхто не питає, чи планує й хоче взагалі жінка колись народжувати. Якщо десь обмовиться, що не хоче, – спалити відьму! «Ти ще того самого не знайшла», «ти молода-дурна – переростеш це», «тобі для здоров’я треба», «годинничок не стоїть на місці» – всі раптом знають, яка ти й що тобі треба, й практично жодного: о, окей, поважаю твій вибір, дякую що поділилась і довірилась. 

«Невиліковний жіночий алкоголізм» – брехня. Достатньо почитати будь-яке закордонне клінічне дослідження. Куріння шкодить чоловікам та їхнім репродуктивним спроможностям не менше, аніж жіночим. Нерідко чоловікам рекомендують кинути курити та вживати алкоголь, якщо вони мають проблеми з можливістю зачати дитину. 

Хлопцям, із мого досвіду, в армії нечасто кажуть «кидай курити», й більше жартома – є в нас така особливість, що домахатись – як привітатись. Але ні разу не чула, щоби чоловікам розповідали на курилках про шкоду тютюну для майбутніх дітей, заборону лайки «бо це не красиво для такого тендітного створіння», чи засудження відповідального вживання алкоголю в позаслужбовий час, «бо тоді ти жодній жінці не сподобаєшся». 

Від командира бригади чула ще крутіше, коли несла на собі кілька ранцевих радіостанцій і ще якусь апаратуру сама незручними сходами, що мені абсолютно окей: «ой, ну не роби таке обличчя, а то мені дивитися неприємно». Тут же, звісно, «чого не фарбуєшся», «не матюкайся, ти ж дівчина», «тебе ніхто не візьме заміж у формі, не підшитій в обтяжку попи», і купа інших «жартів» недвозначного характеру. Вилікувала офіцера, який кілька тижнів не міг говорити через підвальні умови й холод, і перше, про що він завів розмову – псевдонаукова книжка про те, чому жінки «не вміють» читати мапи та гірше водять авто. Щиро засумувала за тими тижнями, що він не міг розмовляти. 

Просто бувають чоловіки, які служать негідно. Проте він напився на службі чи пішов у СЗЧ не тому, що він чоловік. А тому, що вчинив негідно. Конвенційно красива, нафарбована, привітна військовослужбовиця, яка лишила поранених помирати, бо «машина – для моїх особистих речей» має понести за це найсуворішу відповідальність і ніколи не згадувати про те, що ЗСУ мали нещастя мати її у своєму складі. Але не тому, що жінка. А тому, що вчинила негідно. 

Я у війську не для того, щоби подобатися чоловікам зовнішньо. Не від браку чи бажання їхньої уваги. Не для просування по службі «через ліжко». Не для активного пошуку майбутнього нареченого замість виконання службових обов’язків. Не для визнання своєї «тендітності», не з розрахунком нічого не робити «бо я тут для краси». Без родинних зв’язків у вищих штабах. Я тут тому, що я захищаю життя наших бійців і бійчинь, наших цивільних. За власним бажанням. Тому, що підготовлена й досвідчена у своїй спеціальності. І колись до цього ставитимуться нормально, а поки я писатиму лістікли про те, з чим, окрім ворогів, ми боремося щодня. Смішно – про сумне, від жінок – про жінок.