Мама - військова

Кожна жінка, яка вирішує пов`язати своє життя з військовою службою, усвідомлює всі можливі ризики та випробовування, які можуть торкнутись її життя та, відповідно, життя її сім`ї. 

Розлука зі своїми дітьми – це одне із найважчих випробовувань як для жінки, так і для її дітей. 

Універсального рецепта, як пережити цей період розлуки з найменшими неприємними наслідками – немає, але є певні рекомендації, враховуючи які можна дещо полегшити негативний вплив розлуки як на себе (матір), так і на свою дитину.

Пам`ятайте, що діти все відчувають, «віддзеркалюють» стан та емоції матері, тому, перш за все, до відрядження морально потрібно підготуватись саме матері, після чого вже готувати свою дитину до розлуки із нею.  Заздалегідь потрібно пояснити (в якій саме формі – залежить від віку дитини та індивідуальних особливостей), що у всіх військовослужбовців є певні обов`язки, один із яких – захищати свою країну та свій народ. Звичайно, реакція дітей на це може бути різною і це залежить від багатьох факторів. Але, в будь-якому разі, матері варто бути готовою до будь-яких емоцій дитини, не нехтувати ними та не знецінювати їх.

Важливо розуміти, що чим більше ми говоримо з дітьми, тим більше їх страх та можливий стрес є контрольованим і тим легше їм впоратись зі своїми емоціями та їх наслідками. Бути чесною зі своєю дитиною – найголовніше.

Дуже важливим є вибір тимчасового опікуна (в разі, якщо немає чоловіка), з яким військовослужбовиця залишить свою дитину. Це повинна бути максимально довірена особа матері, яку добре знає дитина та з якою вона почуває себе комфортно. 

Нижче наведені основні поради щодо спілкування з дитиною як для матері, яка перебуває на фронті, так і для тимчасового опікуна, який залишається з дитиною. 

– [ ] Попередити дитину, що мама іноді може перебувати в таких місцях, де немає зв`язку. 

– [ ] Для того, щоб дитина не відчувала себе покинутою та забутою, мама може записувати та надсилати коротенькі відео, адресовані саме дитині, де розповідатиме про свій день, про те, що в неї все гаразд, про свої почуття. Для дошкільнят можна записати кілька аудіоказок, які тимчасовий опікун буде вмикати дитині.

– [ ] Якщо з`являється можливість, для  мами поспілкуватися з дитиною через відеозв`язок, можна разом помалювати або, подивитися разом фільм або мультик (є Інтернет-ресурси, де є можливим це зробити).

– [ ] Як варіант, мама може домовитись з дитиною надсилати листи один одному. 

– [ ] Дитина може бачити й чути новини з навколишнього середовища, з Інтернету – важливо коментувати та пояснювати те, що вона бачить. Важливо казати правду, адаптовану до віку дитини та називати речі своїми іменами.

– [ ] За можливості уникати донесення лишньої інформації, яку дітям краще не знати і яка, може травмувати її.

– [ ] Не обіцяти дитині того, в чому ви не впевнені (наприклад, що скоро мама повернеться додому).

– [ ] Не залишати дитину «наодинці зі світом». Вона має розуміти та відчувати, що не самотня у своїх переживаннях. Якщо ж її  емоції надмірні, спостерігається підвищений рівень тривожності, помітна втрата інтересу до життя і це заважає нормальній життєдіяльності (втрата апетиту, проблеми зі сном і т.д.), необхідно звернутись до психолога.

– [ ] Необхідно підтримувати почуття дитини та казати їй про свої власні.

– [ ] Під час спілкування, важливо контролювати свої емоції: часто діти чують не самі слова, а переймають емоції співрозмовника.

– [ ] Якщо дитина вже достатньо доросла, можна спробувати перемикнути її увагу в діяльність, яка може приносити користь (наприклад, малюнки для захисників, волонтерська робота по місцю і т.д.)

– [ ] Також ефективним є перемикання уваги дитини на її власне майбутнє, на плани та цілі. 

– [ ] Дорослому, який знаходиться поруч із дитиною, необхідно транслювати їй розуміння, що вона не самотня, знаходиться в безпеці, що всі її емоції та страхи розуміються і що вона буде захищеною.

 Як підтримувати себе матері, яка переживає розлуку з дитиною? 

Спілкування із дитиною та всі вищевикладені варіанти підтримання зв`язку з нею – це основний ресурс для матері.

Звичайно, нерідко можуть накривати емоції та може здаватися, що сили більше немає. Випускати ці емоції потрібно обов`язково, щоб не накопичувати напруження в собі. 

Необхідно регулярно нагадувати собі, задля чого ти робиш свою роботу тут і зараз. Задля кого? 

Важливо пам`ятати, що головний обов`язок кожних батьків – це захищати своїх дітей від негараздів. І кожен з батьків самостійно обирає способи та методи захисту та виховання своїх дітей. Ваше рішення стати на захист усієї країни та всього народу – це ваше особисте рішення, найвірніше для вас. Потрібно усвідомлювати, що жодна людина ніколи не зможе повністю зрозуміти іншу людину, тому що у кожного – свій життєвий шлях, свій досвід, своє сприйняття світу, свої пріоритети та т.д..

Засудження з боку інших – звичайна практика в нашому соціумі, тим паче зараз, коли війна продовжується вже тривалий час. Війна породжує дуже багато тривоги з якою кожен справляється як може. І одним із найпоширеніших способів є засудження інших. Тут важливо розуміти, що поодинокі засудження та спроби знецінити рішення жінки стати на захист країни – це не проблема жінки, а проблема того, хто засуджує. Необхідно вибудовувати та відстоювати особисті кордони та намагатися не реагувати на деструктивну критику. Кожна особистість є відповідальною за власні рішення та дії. І, якщо ці дії не несуть загрозу (фізичну та психологічну) оточуючим, тоді ніхто не має жодного права зазіхати на свободу вибору іншої людини.

Важливо не забувати про те, що у нас – єдиний спільний ворог, якого ми повинні подолати якомога скоріше. А це ми можемо зробити лише тримаючись разом, підтримуючи та намагаючись зрозуміти один одного. Пам`ятати ціну нашої свободи та дякувати кожному, хто виборює цю свободу для нас.