«Після служби життя не закінчується — воно стає іншим» 

Богдана Короваєва — ветеранка АТО та офіцерка запасу, засновниця центру «Територія SPA»

Богдана Короваєва — учасниця АТО, колишня санінструкторка 30-ї ОМБр ім. Князів Острозьких і 54-ї ОМБр Збройних Сил України, нині — ветеранка та офіцерка запасу, засновниця центру «Територія SPA» у Чернігові. 

До служби Богдана працювала в медицині та освіті: 13 років — медсестрою у відділенні реанімації та анестезіології онкодиспансеру, займалася масажем та тілесним відновленням і згодом почала проводити курси. 

У 2015 році за п’ятою хвилею мобілізації отримала повістку і, пройшовши навчання, стала санінструкторкою. Згодом вона підписала трирічний контракт на військову службу. У 2020-му демобілізувалася, а через рік закінчила військову кафедру і стала офіцеркою.

Активна життєва і громадянська позиція завжди визначала шлях Богдани. Сьогодні вона очолює ГО «Горизонт-17», активно бере участь у проєктах і ініціативах для ветеранської спільноти, а також займається з дітьми при Чернігівській станції юних натуралістів. 

У 2025 році Богдана виграла грант і відкрила ветеранський бізнес «Територія SPA». Сьогодні ж мріє масштабуватися до соціального підприємництва — працевлаштовувати ветеранів і ветеранок та займатися психологічним супроводом. 

Для проєкту «Трайб» від Amnesty International Ukraine ветеранка розповідає про бойовий досвід, шлях від служби до власної справи, життя після демобілізації та віру в себе.

Бути у війську — про позицію

Рішення піти я прийняла усвідомлено, з відчуттям відповідальності та бажанням бути корисною у критичний для країни момент. Передусім мене спонукало внутрішнє відчуття обов’язку і неможливість залишатися осторонь. Це було рішення не стільки про професію, скільки про позицію: бути там, де ти потрібна найбільше.

Ще у 2014-му я хотіла вступити на службу доброволицею, але у мене було дві доньки — на той момент старшій виповнилося 15, молодшій 7. І мене просто не взяли. Наступного року я отримала повістку за п’ятою хвилею мобілізації. 

До служби моя робота була пов’язана з освітою і медициною, для душі реалізувала себе в мистецтві.

Позивний Арабіка і досвід служби 

Мій позивний з’явився від великої любові до кави взагалі й до цього сорту конкретно. У війську побратими та посестри називали мене Арабіка.

У підрозділі я була не єдиною жінкою, але нас було небагато, що створювало особливу динаміку: з одного боку — підтримка, з іншого — ми мали постійно доводити свою професійність. Цей досвід став для мене не лише викликом, а й важливим етапом особистісного зростання. 

Служба в Збройних Силах України подарувала мені нових друзів, щирих і справжніх. Також я здобула цінний досвід — і життєвий, і військовий.

«Ти вже інша людина»: про життя після демобілізації

Коли я повернулася зі служби, я дуже сильно відчувала контраст. Ти ніби повертаєшся до звичного життя, але водночас розумієш, що ти вже інша людина. Побутові речі можуть здаватися дивними або неважливими, а прості радощі, навпаки, набувають більшої цінності. 

Повернення до цивільного життя було непростим, бо цей процес потребує часу, переосмислення та нових опор. У цьому мені допомогла підтримка спільноти, робота, творчість і поступове відновлення діяльності, яка має сенс.

Підтримкою стали близькі люди та ті, хто мав подібний досвід. Коло спілкування дійсно змінилося. З’явилося більше «своїх» — тих, з ким не потрібно пояснювати базові речі. Частина старих зв’язків трансформувалася або відійшла.

Про громадську діяльність, творчість і майбутні цілі

Зараз я поєдную громадську діяльність, освітні проєкти та розвиток соціального підприємництва. З’явилося більше усвідомлення того, що хочу створювати довготривалі ініціативи з реальним впливом. Серед цілей – масштабування проєктів і розширення їх доступності. 

Очолюю громадську організацію «Горизонт-17», де ми через освіту, мистецтво та практики відновлення підтримуємо людей і допомагаємо відновлювати ресурс і знаходити внутрішню опору. 

Хочемо більше приділяти увагу саме підтримці жінок — ветеранок, ВПО та інших соціальних категорій. Це питання захисту прав, запобігання гендерно зумовленому насильству, працевлаштування, підтримки. 

Я працюю з темами психоемоційного стану, психоедукації, подолання наслідків травми, інтеграції досвіду та створення безпечних просторів для взаємодії. 

Також нині навчаюся в Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка за напрямом педагогічних наук. Дуже хочеться закінчити аспірантуру й захистити свою наукову роботу, яку присвятила мистецтву та артерапії. 

Дуже люблю творчість: вишивку бісером. Але, зізнаюся, що вдома не маю жодної своєї роботи — постійно беру участь у виставках, дарую картини або передаю їх для благодійних зборів. 

Отримання гранту для відкриття власної справи

Восени 2025 року я взяла участь у грантовому конкурсі від української правозахисної громадської організації Fight For Right. Виграла грант і отримала фінансування. За ці кошти облаштувала простір, докупила обладнання та запустила роботу центру «Територія SPA». У центрі є оздоровчі послуги, косметика, навчальні курси з косметології та SPA-процедур. 

Ідея виникла з особистого досвіду та розуміння, наскільки важливими є простори відновлення після стресу й травматичних подій.

Цей простір — не лише про догляд за тілом, а про цілісний підхід: емоційне розвантаження, сповільнення, відчуття безпеки. Це місце для людей, які шукають баланс, зокрема для ветеранів/ок, жінок, освітян/ок.

Нещодавно, 26 квітня, близько 5-ї ранку наш центр зазнав пошкоджень внаслідок російської атаки. Біля будівлі розірвався «шахед» — повибивало вікна. Нині шукаємо можливості все відновити.

Порада тим, хто повертається до цивільного життя

Не поспішайте вимагати від себе «повернення до норми». Ви вже інші, і це нормально. Дайте собі час, шукайте підтримку і не залишайтеся наодинці зі своїм досвідом. Важливо знайти те, що дає сенс, навіть маленькими кроками.

Після служби життя не закінчується — воно стає іншим. І дуже важливо дозволити собі будувати його заново, з урахуванням здобутого досвіду, нових цінностей і нової сили».