«Найбільше вона хотіла бачити Україну без війни»

Посестра руху VETERANKA, бойова медикиня Ярина Мруць із позивним «Афіна» загинула 22 листопада 2025 року.  Їй було 26 років. 

Із медичною освітою за плечима Ярина добровільно вступила до війська. Вона хотіла бути корисною країні та рятувати життя на фронті. Фаховість і відповідальність дали їй змогу швидко зростати на військовій службі.  Згодом отримала офіцерське звання. Останній час дівчина служила начальницею медичного пункту 210-го окремого штурмового полку Збройних Сил України.

Мобілізувалася після загибелі друга 

Ярина Мруць родом зі Львівщини. Своє життя вирішила повʼязати з медициною — вступила до Вінницького національного медуніверситету імені Пирогова.  На момент повномасштабного вторгнення рф вона працювала лікаркою-інтерном швидкої медичної допомоги. 

Наприкінці березня 2023-го Ярина мобілізувалася до 24-ї окремої механізованої бригади.  Це рішення вона прийняла після загибелі на війні її близького друга.

Ярина врятувала багато життів 

Військова починала службу санітарною інструкторкою медичного пункту в 1-му механізованому батальйоні. Підрозділ виконував бойові завдання на напрямках Майорська та Горлівки. 

«Під час штурмових дій на цій ділянці фронту Ярина займалася евакуацією поранених з наших  позицій. Ситуація була непростою. Одного дня в командно-спостережний пункт нашого стрілецького батальйону прилетів КАБ. Тоді вона багато врятувала життів, але втрати, на жаль, також були. Ярина казала: буду служити, поки потрібна моя допомога», — розповідає командир і друг військової.

Завдяки фаховості швидко зростала у військовій справі

Ярина отримала офіцерське звання лейтенантки. Спочатку була начальницею медичного пункту 156-ї ОМБр. Згодом перевелася до 155-го окремого батальйону ТрО, а пізніше продовжила службу на посаді начальниці медичного пункту в 210-му окремому штурмовому полку.

«Вона дуже любила свою роботу й ставилася до неї з великою відповідальністю. Була вимогливою до підлеглих, але водночас мала великий авторитет серед особового складу. Для неї завжди на першому місці стояли життя людини і  надання медичної допомоги, незалежно від того, хто її потребував — солдат, сержант чи офіцер. Таких, як Яринка, дуже мало», — каже командир підрозділу.

«Ми всі пам’ятатимемо її сміливість та внутрішню силу»

Побратими згадують Афіну як людину,  яка, попри складні умови служби на передовій, знаходила в собі сили ділитися своїм світлом і бачила у людях найкраще.

«Завжди могла підтримати, вислухати, бути поруч, коли це справді потрібно. Ми всі пам’ятатимемо її сміх і особливий погляд. А ще — сміливість, внутрішню силу та готовність іти вперед, навіть коли було зовсім  непросто», — діляться військові й додають, що стали для неї другою родиною.

Ярина хотіла бачити Україну без війни

Побратими розповідають, що дівчина любила подорожувати і мріяла побачити не тільки Україну, а й світ. 

«Ярина любила мандрувати, відкривати нові місця, фотографувати, жити кожним днем. Саме через її фото можна було відчути, наскільки вона вміла помічати красу навколо і бачила світ по-особливому. Любила Карпати і завжди знаходила там спокій і натхнення, немов гори давали їй нову силу.

Найбільше вона хотіла бачити Україну без війни. А після перемоги — повернутися додому, до родини. Мріяла про відпочинок, спокійне життя і свій дім».

«Хочу, щоб її запам’ятали сильною та відкритою»

Загибель Ярини — це велика втрата для її батьків, молодших братів, коханого, військової спільноти та всіх, хто її знав. Це чергова болюча втрата для України у війні, розв’язаній росією.

«Пам’ятаю її родимку на щоці, її очі, в яких жив цілий світ. Вона була людиною світла. У неї було багато друзів, і це не дивно — до неї тягнулися, бо вона вміла бути справжньою. Хочу, щоб її запам’ятали такою, якою вона була насправді: сильною і водночас відкритою, з мріями про свободу і щастя. І я завжди буду носити в собі її тепло. Вона назавжди залишиться у моєму серці», — розповів коханий Ярини.

Від всіх військовослужбовиць, ветеранок і волонтерок руху VETERANKA співчуваємо рідним і близьким української захисниці. Вічна пам’ять. Шана і честь.