«Поки я виконую свій обов’язок, моя дитина стикається з упередженим ставленням»

Військовий шлях Юлії розпочався у 2015-му. Вона не змогла залишатися осторонь й стала на захист України. В армійському колі її називають «Білка», для двох своїх доньок вона — мама. Через службу жінка зіткнулася з осудом і замість слів підтримки їй доводиться чути: «залишила дітей», «служить — не виховує», «краще б займалася дітьми».

Захисниця і мама 

У лавах армії жінка виконувала різні, але завжди відповідальні й важливі обов’язки — від повітряної розвідки до логістики. З перших днів повномасштабного російського вторгнення служить на Донецькому та на Харківському напрямках. 

Наразі відповідає за озброєння військової техніки та майна спеціальних військ в одній із механізованих бригад Збройних Сил України, де переважно служать чоловіки. Виховує та навчає дітей і живе заради їхнього майбутнього. 

 «Твоя мати тебе не виховує!» 

Історія зі звинуваченнями у бік військової розпочалася з суперечки дітей. Мати дівчинки з класу написала в школу заяву про булінг її дочки. І вважає, що можлива причина в тому, що матір служить і не займається дитиною. 

Жінка розповідає, що їй боляче усвідомлювати: у мирному житті знаходяться люди, які не цінують чи не розуміють значення імені та форми військових. Особливо важко, коли, віддаючи всю себе службі й країні, вона чує, як її дитині кажуть: «Твоя мати тебе не виховує!».

Сьогодні це — типове упередження, з яким стикаються матері. Бо в будь-якій подібній ситуації замість просто дитини бачать «дитину військовослужбовиці».

Служба — не привід для упереджень 

Жодної спроби, щоб поговорити і вирішити конфліктну ситуацію між дітьми, з боку заявниці не було, натомість — вона всіляко  цього уникала, каже Білка.

«Виходить так, що ніби моя служба позбавляє мене й доньку відчуття нормального життя. Поки я виконую свій обов’язок, моя дитина стикається з упередженим ставленням. Хоча мало б бути навпаки — поки ми тут, наші діти мають відчувати підтримку й захист», — додає військова.

Маємо захищати наших дітей

Юлія каже, що кожна мати стикається з важким випробуванням, коли приймає рішення піти вступити до війська. І під час служби вона  коритиме себе й відчуватиме провину. Але хтось мусить захищати нашу країну і дітей. 

«Тим, хто звинувачує матерів-військових у тому, що вони нібито “залишили“ дітей, я б запропонувала помінятися місцями: нехай спробують зібрати речі й приїхати на моє місце, а я тим часом повернуся додому. Під час війни пріоритет — це захист дітей саме у Силах оборони, бо тільки так по-справжньому ми можемо їх захистити. І суспільство має це розуміти».

Серце матері завжди поруч з дітьми

На думку військової, кожна жінка, яка  сьогодні стоїть на захисті держави, бореться за її свободу і незалежність, є прикладом для своєї дитини.

«Так, поки захищаю країну, я не маю можливості постійно бути зі своєю дитиною: фізично обійняти,  поцілувати її… Але я роблю все від себе залежне, щоб дитина відчувала мою підтримку», — каже Юлія.

«У ті моменти, коли мені важко, коли я розумію, що морально “тону”, я телефоную дітям. Здається, що так народжуюся знову. Я військова і не хочу, щоб моя дитина плакала через таких людей, які не поважають матерів, що боронять країну», — додає вона.

Матерів-захисниць суспільство має шанувати 

Юлія наголошує: суспільство має поважати тих, хто сьогодні їх захищає, бути вдячними за службу та підтримувати. І прагне, щоб її почула кожна мама у строю.

«Кожній матері-військовій мені хочеться сказати, щоб вона високо тримала голову, пишалася тим, що носить військову форму і виконує задачі на рівні з чоловіками.  Ніколи  не забувайте, що ви  — жінка, а  жінка — це сила. Завжди і попри все вірте в себе. Коли діти кажуть, що пишаються вами — ось це найголовніше і найцінніше», — говорить українська захисниця.