Проєкт «Ситуаційні клумби»: учасники форуму «Поліс пам’яті»

У 2025-му році у межах програми «розсіяне засіяне» Даша Чечушкова, Анна Никитюк та Ксенія Щербакова започаткували проєкт «Ситуаційні клумби», присвячений загиблому військовому та митцю  Артуру Сніткусу. Представниці й представники Фонду взяли участь у форумі «Поліс пам’яті»,  який  рух VETERANKA провів  у KSE Dragon Capital Building 23 січня.

Артур Сніткус загинув 7 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Він був художником, музикантом та стилістом, представник квір-спільноти. Йому було 36 років. 

Команда проєкту розповідає, що саме осмислення болю від втрати Артура Сніткуса стало ґрунтом для дії.

«З нас двох на похороні Артура була Аня Никитюк. Коли закопали яму, мама Артура, яка стояла поруч з Анею, сказала: «Артур, ти тепер клумба». І саме з цієї фрази ми зрозуміли, що дійсно, так і є…»,  — ділиться Даша Чечушкова, яка переживала втрату Артура за кордоном. 

Засновниці діляться, що часом у ситуації втрати й безпорадності, коли не знаєш, що робити, варто згадувати такі прості методи, а садівництво має терапевтичний аспект. Воно допомагає впоратися з наслідками травми, особливо якщо саджаєш рослини не самостійно, а в якійсь спільноті, яка має одну задачу на всіх. 

Це також і про пошук того, наскільки рухливою, стихійною та нецентралізованою може бути меморіалізація.

«Цей проєкт передбачає створення клумб, як меморативну реакцію на честь і пам’ять тих, кого ми втратили, тих, про кого варто пам’ятати. Це і про людей, і про місця, і ситуації, які ми втратили під час повномасштабного вторгнення, під час війни у цілому»,  — поділилась Даша Чечушкова в інтерв’ю Суспільному. 

Ситуаційні клумби належать до комеморативних інструментів — це процес, який може повторюватися й ставати ритуалом. Важливе не стільки довге життя клумби, скільки сам акт посіву та спільної дії.

«Це все виросло з наших традицій: гробків, проводів, того, як люди доглядають за могилами своїх близьких, сім’ї, як люди засаджують сади на честь втрати», — розповідають засновниці проєкту. 

Далі Даша, Анна та Ксенія знайшли найдоступніший метод посіву — це насіннєві бомбочки, які вони створюють разом з учасницями та учасниками воркшопів. Такі воркшопи вже відбулися у Львові, Франківську, Києві, Одесі, Дніпрі та навіть Берліні.

У листопаді 2025 року колектив  «Ситуаційні клумби» разом з рухом VETERANKA провів такий воркшоп у рамках публічної програми Павільйону культури «До питання про скрите» до виставки Ая Вейвея. Під час заходу учасниці створили клумбу у памʼять про посестра Руху Іру Цвілу, яка теж займалася квітами і любила їх. 

Військова загинула 25 лютого 2022 року під час оборони Києва. До участі в Революції Гідності та служби Ірина була дизайнеркою ландшафтів, спеціалізуючись на створенні трояндових садів і оранжерей. 

Команда пропонує створити клумбу на свій манер й у свій спосіб. Головне — аби людина відчула полегшення. У проєкті наголошують, що ця практика не про результат, а про дію, про те, як власноруч створений пам’ятник, що росте й розвивається.

Також команда зазначає, що долучитися до проєкту можна й без садівництва. Вони пропонують можливість створення «клумб без рослин» — стихійних вівтарів, різноманітних ландшафтних чи садівничих композицій, інсталяцій, реді-мейду тощо. 

Команда не очікує конкретного розвитку цієї ініціативи — вважають, що треба піклуватися про проєкт, заохочувати інших пам’ятати, але повністю контролювати його рух є неможливим і непотрібним.

Умовною завершальною точкою проєкту команда називає створення книги, де будуть зібрані фото всіх клумб з історіями.